НАПУ́ТНИЦЯ, ЦІ,
Напу́тниця, ці, ж. Наставница. Порадо милая моя, напутнице моя і мати. Мкр. Г. 25.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 514.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НАПУХА́ТИ, ХА́Ю, ЄШ, →← НАПУТИ́ТИ